Створення ситуації успіху

Успіх у навчанні — єдине джерело 

внутрішніх сил дитини, які породжують енергію

для переборення труднощів, бажання вчитися

(В. О. Сухомлинський)

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки та практики роль учителя полягає в тому, що він повинен створити такі умови, в яких учень зможе мислити, а значить, і творити. Тому педагог має бути на уроці і психологом, і актором, і режисером одночасно.

 Активізація пізнавальної діяльності учнів є багатоаспектним питанням. Ії характерними рисами є підвищення рівня активності та самостійності учнів, незмінно зростаючі працездатність та інтерес учнів до інформатики. Це можливе завдяки сторенню на уроці ситуації успіху.

Багато наших сучасників висловлюють думку про те, що учень тоді тягнеться до знань, коли переважає потреба в навчанні, коли ним рухають здорові мотиви та інтерес, підкріплені успіхом. Всі науковці відзначають, що успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил учня, що народжує енергію для подолання труднощів і бажання вчитися.

Актуальність. Створення ситуації успіху в навчальній діяльності школярів – це проблема, до якої все частіше звертається сучасна педагогічна наука. Ця проблема зацікавила і мене. Провівши огляд та аналіз літератури з теми «Створення ситуації успіху у процесі активізації пізнавальної діяльності на уроках», стверджую, що обрана тема є актуальною для освіти, залишається лише допомогти дитині в період формування її особистості, ні в якому разі не позбавляти школяра чекання завтрашньої радості, віри у свої можливості, сподівань на позитивні перспективи у майбутньому. Отже, актуальність педагогічної технології «Створення ситуації успіху» полягає в тому, що її використання сприяє:

Ø     підвищенню результативності;

Ø     зростанню продуктивності уроку;

Ø     розкриттю творчих здібностей;

Ø     стимулюванню до самовдосконалення;

Ø     усвідомленню впевненості майбутнього фахівця у професійній компетентності;

Ø     внутрішньому задоволенню навчальною діяльністю.

У своїй діяльності А. С. Макаренко висунув і розробляв ідею "завтрашньої радості", а В. О. Сухомлинський розвинув цю ідею у створеній ним "Школі радощів". Значний вклад у розвиток педагогічної технології "Створення ситуації успіху" вніс С. Френе.

      Г. Цукерман вважає, що створення ситуації успіху призводить до співпраці вчителів та учнів. На такій же позиції стоїть доктор педагогічних наук І. Харламов, який зазначає, що сформувати потяг учня до навчання можливо лише доброзичливими відносинами між учителем та учнем, що ґрунтуються на повазі та вимогливості; а дати дитині можливість почуватись упевнено, укріпити відчуття власної гідності  допоможе ситуація успіху.

Дослідженням цього питання займається і відомий педагог С. Смирнов. Він  приділяє значну увагу створенню доброзичливої атмосфери та взаємодопомоги під час виконання навчальних та інших завдань, справедливому рівноцінному відношенню до всіх учнів і оцінюванню успіхів у навчальній діяльності.

Психологи часто звертаються до емоційного аспекту успіху, впливу його переживання на подальшу діяльність (Л. Венгер,   К. Ізард, В. Леві, М. Лісіна, А. Люблінська, В. Мухіна), говорячи про успіх як своєрідний поштовх до наступних дій, пошуків у виконуваній діяльності. Переживання неуспіху, навпаки, гальмує бажання дитини займатись цією діяльністю. Вплив емоцій успіху  на  становлення особистості доведений багатьма вченими, серед яких, зокрема, Г. Бреслав, В. Вілюнас, М. Лісіна.

Створенню ситуації спіху приділяє значну увагу російський учений О. Бєлкін. Він створив умовний поділ школярів на групи (надійні, впевнені, невпевнені, зневірені). В основі цього  поділу лежить їх ставлення до навчання, відповідність результатів витраченим зусиллям, характер очікування. Вчений переконаний у тому, що дитину не можна позбавляти віри у себе, адже тоді важко сподіватись на її «світле майбутнє». Одне необережне слово, один незважений крок учителя здатен зламати дитину так, що потім не допоможуть  ніякі виховні засоби.

Загальноприйняте класичне означення: «Ситуація успіху — це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища».

Технологія «Створення ситуації успіху» виробляє найціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з труднощами.

· Якомога більше хвалити учня, якомога менше критикувати;

· Хвалити особистість, критикувати – окремі дії, рішення;

· Хвалити привселюдно (при позитивному морально-психологічному кліматі в колективі), критикувати – наодинці.

Сподівання успіху живе у кожній дитині. Тому вся діяльність вчителів, батьків повинна бути націлена на те, щоб допомогти дитині зростати в успіху. Використання ситуації успіху сприяє підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, усвідомленню вихованцем себе повноцінною особистістю.

Успіх може бути короткочасним і довготривалим, хвилинним і стійким пов’язаним з усім життям і діяльністю дитини. Все залежить від того, як ситуація успіху закріплена, як триває, що лежить в її основі, а також наскільки глибинний характер мають психологічні бар’єри особистості (закритість, низька самооцінка, невміння ставити цілі, недовіра до інших, інфантильність, невіра в себе і свої сили, відсутність сили волі, лінь, тривожність т.п.)

Однією з ефективних методик у створенні ситуації успіху є методика перекодування Ти-повідомлення до Я-повідомлення. Ідея - правильно казати те, що ми бажаємо бачити, а не те, чому намагаємося запобігти. «Ти-повідомлення» часто порушують комунікацію, оскільки викликають у будь-якої людини, особливо в дитини, почуття образи й гіркоти.

«Я-повідомлення» є більш ефективним способом впливу на дитину з метою зміни її поведінки, яку дорослий не сприймає. У той же час вони зберігають сприятливі взаємовідносини між людьми. Першочергова мета «Я-висловлювання» - не примусити когось щось зробити, а повідомити свою думку, свою позицію, свої почуття й потреби; в такій формі інший почує і зрозуміє їх набагато швидше. Модель «я-повідомлення» складається з трьох основних частин:

· подія (коли. .. якщо ...);

· наша реакція (я відчуваю ...);

· бажаний нами результат (мені хотілося б, щоб ...; я вважав за краще б ...; я був би радий ...).

У спілкуванні може використовуватися не повна форма «Я-повідомлення», а скорочена («Мені хотілося б, щоб ми домовилися про те ...»,« Коли я бачу ..., у мене по спині мурашки бігають »).

Трансформація Ти повідомлень в Я повідомлення:

Ти не готовий до уроку – Я знаю ти можеш готуватися до уроків краще…

Ти нічого не вивчив – Я бачу ти недовчив, але наступного разу…

Ти грубіяниш – Я знаю ти можеш бути ввічливим…

Ти нікчема – Я вірю в тебе…

Ти мене втомив - Я втомився, був поганий день.

Ти нічого не знаєш - Я не бачу твоїх знань по темі.

Ти не запам’ятовуєш - Я готовий тобі повторити ще раз.

Ти не здатний вивчити цей предмет - Я бачу, що тобі важко дається цей предмет….

Ти зриваєш уроки - Я готувалась для всіх, шкода що мені не дають провести урок…..

Ти погано поводишся - Я хочу зрозуміти, чому ти так себе ведеш…

Ти не охайний - Я бачила тебе в гарному одязі, тобі личить…..

«Ти можеш!» - Повинен нагадувати вчитель учню.
«Він може!» - Повинен нагадувати колектив.
«Я можу!» - повинен повірити в себе учень.

Ситуація успіху дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, впевненості і захищеності. Учитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, джерело, яке дає енергію для подолання труднощів і формування бажання вчитися.

Існують типи успіху. До них відносяться:

ü  неочікувана радість – це почуття задоволення від того, що результати діяльності учня перевершили його очікування. З педагогічної точки зору – це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя;

ü  спільна радість – полягає в тому, щоб учень досяг необхідної для себе реакції колективу. Вона може бути підготовленою вчителем або спонтанною. Спільною радістю вважають тільки ті реакції колективу, які дають можливість дитині відчути себе задоволеним, стимулюють її зусиля. Це, перш за все, має бути емоційний відгук оточуючих на успіх члена свого колективу;

ü  радість пізнання – це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті альтруїстична. Пізнання опирається на самоосвіту й самопізнання. Така радість не може вирости на пустому місці, народитися без серйозних причин. Її головна умова – спілкування.

Створення ситуації успіху має певний алгоритм.

1.                     Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах. (Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем).

2.                     Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях. (У тебе обов’язково вийде; я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті.)

3.                     Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. (Можливо краще почати з…; виконуючи роботу не забудьте про…)

4.                     Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. (Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись…).

5.                     Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється. (Тільки ти міг би…; тільки тобі й можу доручити…)

6.                     Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. (Ми дуже хочемо розпочати роботу…).  

7.                     Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якоїсь окремої деталі. (Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…; найбільше тобі вдалося…).

Навчальна діяльність на уроках інформатики спрямовується на виконання певної системи завдань, відбувається у активній формі, із залученням учнів до розв’язування практично значущих для них завдань, виконанням ігрових проектів. Така робота підтримується дидактичними та рольовими іграми, здійснюється у взаємодії учнів між собою, кожної групи з вчителем та усім колективом, проектуванням ситуації успіху та мотивованої зацікавленості кожного учасника навчально-ігрового проекту.

Новизна і практична значущість. Може виникнути запитання – а чи не є створення ситуації успіху даниною сучасності? Загальновідомим є факт, що визначальною ознакою життєвої філософії сучасного суспільства є прагнення успіху. А це прагнення живе у кожній дитині. Тому процес навчання та виховання відіграє велику роль у досягненні успіху. Результати досліджень показали, що ця технологія підвищує ефективність засвоєння матеріалу, інтенсифікує процес навчання, стимулює інтерес учнів як до знань, так і до процесу їх отримання.

У своїй практичній діяльності доводжу, що створена на уроці ситуація успіху:

Ø     змінює в позитивний бік стиль життя дитини;

Ø     стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими;

Ø     дає поштовх для дальшого руху вгору сходинками розвитку особистості;

Ø     підвищує життєву стійкість, здатність до протидії;

Ø     загартовує характер;

Ø     відкриває приховані можливості особистості;

Ø     стимулює інтерес до навчального процесу;

Ø     надихає до творчої праці;

Ø     розвиває пізнавальні здібності;

Ø     допомагає особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись;

Ø     впливає на результативність;

Завдання вчителя полягає в тому, щоб видалити зі змісту, засобів, форм і методів навчання все, що заважає кожному школяреві пережити почуття успіху; озброїти учнів засобами досягнення успіху в різних шкільних ситуаціях.

Шляхи реалізації проблеми. Я зрозуміла, що в основі педагогічної технології «Створення ситуації успіху» лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Тому, ретельно готуючись до уроків, враховую не тільки своєрідність кожного класного колективу, але  й психологію, вікові  особливості, потенційні  можливості  кожного  учня, знаходжу і стараюсь реалізувати на уроках такі методичні прийоми, які дають учням відчуття самостійності і творчої участі в процесі вивчення предмета. Намагаюся зробити кожен урок особливим, не схожим на попередній. Усе залежить від особистості вчителя, рівня його майстерності.

У процесі пошуків шляхів створення ситуації успіху переконалася, що використання  інноваційних технологій на уроках набагато збільшує пізнавальну активність та самостійність учнів, мотивує  потребу  самовдосконалення. Елементи інноваційних технологій використовую на кожному уроці, бо вважаю, що це справа потрібна, цікава і перспективна. Моїй учням подобається працювати в експертних та перехресних групах, у парах, проявляючи себе в таких видах діяльності, як інтелектуальна розминка, інформаційний пропуск, інтерв’ювання, «Редакційний кошик», «Коло ідей», «Мікрофон», «Дерево рішень», «Займи позицію»…

Дають позитивні результати для створення ситуації успіху уроки узагальнення й систематизації знань. Їх особливість полягає в тому, що учні не тільки оперують уже відомими поняттями (правилами), фактами, але відкривають для себе нові зв’язки між ними, системність мовних одиниць. Ситуація успіху забезпечується також і тим, що учні протягом уроку мають можливість самі обирати завдання, оцінювати себе за листами контролю, звертатися до вчителя як до консультанта.

Щоб зацікавити дітей володіти різними розумовими операціями на таких уроках, використовую нестандартні форми їх проведення. Це уроки-творчі звіти, уроки-аукціони, уроки-програми передач, уроки-практикуми, уроки-ярмарки, уроки-подорожі, уроки-КВК, уроки-дослідження та інші.

Аналіз результативності. Після спостережень за навчальним процесом я отримала результати, які відобразила в «Діаграмі навчання» (Дивись додаток 1)

Таким чином, за результатами спостережень можу зробити висновок:

Ø Створення ситуації успіху сприяє зростанню активності учнів  на уроці, що робить навчання особистісно орієнтованим; з’являється інтерес до предмета.

Ø Розвиваються вміння аргументувати свою думку, аналізувати мовні явища та художній твір, висловлюватись логічно і зв’язно, вдосконалюються мовленнєві й читацькі вміння та навички.

Ø Учні вчаться використовувати різноманітну довідкову літературу.

Ø Активізується участь школярів у різних конкурсах

Ø     З’являється впевненість під час виступів, захисту проектів.

Але найважливішим показником результативності роботи, на мою думку, є використання учнями власного потенціалу в житті, бо «покликання допомагає визволити в собі людину – але треба ще, аби людина могла дати волю своєму покликанню» (А. де Сент-Екзюпері).

Спроба узагальнити матеріал педагогічної технології «Створення ситуації успіху» дозволяє зробити висновок, що ця проблема зоорієнтована на формування успішного випускника школи.